Чернівці: Атлантида в горах Буковини

chernovcy

Працюючи над статтею про Чернівці, ми зважились на цікавий, на наш погляд, експеримент.  Цей матеріал було створено в співавторстві, він складається з 2-х частин. 1 частина - запропонована нами "візитка" міста. Що ж до 2-ї частини, тут і криється сюрприз! Своїми думками і відчуттям міста з нами поділився наш земляк, краматорчанин, а нині - чернівчанин Антон Дворжак, який наразі вже близько 2-х років мешкає у Чернівцях. Розповідь вийшла цікава, щира, дотепна і...дуже справжня. 

Отже, почнемо :)

Частина І

Розповідь про Чернівці неможливо не почати з цієї цитати:

  • «Чернівці - це місто, де недільний день починався з Шуберта, а закінчувався дуеллю. Це місто - напівдорозі між Києвом та Бухарестом, між Краковом та Одесою - було негласною столицею Європи, де співали кращі колоратурні сопрано, а фірмани* фіакрів** сперечалися про Карла Крауса, де тротуари підмітали букетами троянд і книгарень було більше, ніж кав'ярень.Чернівці - це місто постійної інтелектуальної дискусії, яка вранці починалась з нової теорії естетики, а до вечора вона була повністю відхилена. Це була пісня, де собак називали іменами олімпійських богів, і де кури випорпували з землі вірші Гальдерліна. Чернівці - це був корабель задоволень з українською командою, німецькими офіцерами і єврейськими пасажирами на борту, який під австрійським прапором постійно тримав курс між Заходом і Сходом».

*фірман — візник, кучер; ** фіакр — кінний екіпаж

 

Такими словами змалював місто відомий та модний 100 років тому австрійський (німецький) журналіст Георг Гайнцен. Чому ж австрійський майстер пера взагалі писав про Чернівці? Тому, що до 1918 року ці територіі належали Австро-Угорщині, і місто в усіх сенсах було в центрі тогочасних європейських подій.

На перший погляд, Чернівці сучасні можуть здатися типовою-типовою провінцією, проте таке враження є дуже оманливим, зрештою, як і більшість перших вражень! Георг Гайнцен зовсім недаремно свого часу назвав Чернівці «негласною столицею Європи». Шарм, особлива чарівність, суміш стилів, національностей і мов, атмосфера затишку і спокою, неспішність і розміреність — саме таким бачать місто його жителі та гості. 

Історія

  • Перші згадки про Чернівці датуються 1408 роком, саме ця дата відзначається як рік заснування міста. Є згадки і про те, що Чернівці беруть свій початок у ХІІ столітті, з давноруської фортеці, що стояла на лівому березі річки Прут. Нині від зруйнованої монголо-татарами фортеці залишилися тільки земляні вали та рови, їх можна побачити на західній околиці міста. Назва Чернівців імовірно походить від слова «черн», «чорний», тому що вали фортеці, збудовані з чорнозему та дерева, були чорного кольору. За останні 650 років територія всієї Північної Буковини побувала в складі аж 6-ти різних держав: Молдавського князівства (1359-1774), Австрії та Австро-Угорщини (1775-1918), Румунії (1918-1940, 1941-1944), СРСР  (1940-1941, 1944-1991), та з 1991 року — стала частиною незалежної України. Тож суміш різних впливів на архітектуру, міські традиціі та колорит Чернівців - зрозуміла.

 

Що подивитись в Чернівцях :

Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації (нині —  Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича)

Chernivci-universitet

Визначна, надзвичайної краси архітектурна пам'ятка, що входить до 7 чудес України і належить до переліку культурної спадщини ЮНЕСКО. Резиденцію митрополитів було побудовано в 1864-1882 роках. Це унікальний проект, виконаний чеським вченим та архітектором Йосефом Главком, в побудові переважає еклектика та поєднання візантійського і романського стилів, елементів готики. Проект неодноразово займав призові місця на відомих конкурсах архітекторів, був відмічений на Всесвітній виставці у Парижі. Резиденція складається з трьох монументальних споруд — головного, духовної семінарії та церкви Трьох святителів, пресвітерія.

Зали, оздоблені чорним і білим мармуром, майстерно виконані фрески, дубові різьблені стелі, арки, балкони, дендропарк та тінисті алеї... Серед дерев “загубився” штучний грот, про який ходить багато легенд — наприклад, є версія, що колись тут відбували покарання студенти теологічного факультету, що завинили у навчанні. Інші легенди говорять, що там жив ведмідь або знаходився секретний підземний хід.

Колись парк населяли павичі і приручені косулі.

Університет закладено в цих стінах з другої половини ХХ століття. Здається, що навчатися в таких стінах — це ніби бути трохи Гаррі Поттером!

Адреса резиденції митрополитів (університету): вул. Коцюбинського, 2, щоденно з 10.00 до17.00 години. Деякі об'єкти, наприклад  Мармурову, Блакитну та Червону зали резиденції можна відвідати тільки з екскурсією , в університетську церкву та парк є можливість завітати самостійно. 

Центральна Площа

centralna-ploscha

Центральна Площа — це серце Чернівців. Саме від Центральної площі розходяться всі вулиці міста. Раніше вона мала назву площа "Ринок" (як у Львові!), а ще раніше — Рингпляц. Справді "центрального" вигляду площа набула в 40-х роках ХІХ сторіччя, коли тут побудували міську Ратушу.

Нажаль, туристам на Ратушу підійматися заборонено, хоча вид на місто з неї, скоріше за все, дуже гарний. Щодня з балкону о 12 годині  лунає сурма — такий собі міський годинник.. 

Для відвідувачів відкритий затишний внутрішній двір (в теплу пору року). Це приємний, затишний куточок, звідки добре видно міську раду та башту. Час від часу в цій галереї проводяться різноманітні культурні та творчі дійства — майстер-класи, спектаклі та перфоманси.

 

Музично-драматичний театр на Театральній площі

ansamble-teatr-ploscha

 

Музично-драматичний театр — окраса Театральної площі. Його було споруджено відомими віденськими архітекторами Фердинантом Фельнером та Германом Гельмером у 1905 році. Архітектурне бюро Фельнера та Гельмера в ті часи було авторитетним в Европі. Вони спроектували і побудували 43 европейських театри (серед них і Одеський театр) та Віденську обсерваторію. Чернівецький театр побудували лише за 2 роки (!), але в своїй красі, величі та функціональності він не поступався кращим театрам Європи.

Театр побудовано в віденському стилі з елементами ренесансу. Колись перед фасадом стояв пам'ятник поету та філософу Шиллеру. Сьогодні на цьому місці встановлено бронзовий пам'ятник українській письменниці Ользі Кобилянський, чиє ім'я і носить музично-драматичний театр нині. 

Сама Театральна Площа  — найстаріша площа міста, це культурний центр Чернівців, і тут, безперечно, варто побувати!

Цікавий факт: до кінця ХІХ століття це місце називалось Фішпляц, або Рибна Площа, пізніше Єлизаветпляц, на честь австрійської королеви Елизавети. Єврейський дім, Торгово-реміснича палата, обласна адміністрація (Дім Юстиції, побудований у 1906 році), "Алея зірок"... Тут багато визначних пам'яток, які створюють цілісний архітектурний ансамбль. До того ж, на Театральній площі просто приємно погуляти!

 

Вулиця Ольги Кобилянської

olgi-kobilanskoy-street

В кожному місці є вулиця, що притягує до себе як жителів, так і гостей. В Чернівцях — це  пішохідна вулиця Ольги Кобилянської, історична назва якої - Панська (Herrengasse), а ще раніше -  Молдавська. Це єдина на Буковині пішохідна вулиця.

Саме тут, на сучасній Кобилянської, було побудовано перший в Чернівцях кам'яний будинок. На початку ХХ сторіччя вулицю замостили бруківкою, а старі будівлі замінили на дво- и трьоповерхові. Містяни дуже переймалися долею відбудованої вулиці. Двірники мили її водою з милом і не дозволяли ходити  пішохідам в брудному взутті!

Це одне з улюблених місць для прогулянок чернівчан та туристів. Тут можна відпочити, відвідати один з численних закладів, поласувати буковинськими смаколиками та кавою, до того ж -  на будь-який гаманець. На вулиці Ольги Кобилянської розташовані магазини, музична школа, художня галерея, краєзнавчий музей і навіть коворкінг! Також тут є дивовижна викувана карета, а на бордюрах написані назви міста на усіх численних мовах національностей, які жили і живуть у Чернівцях.

 

Вулиця Кафедральна, Кафедральний собор Святого Духа, Аптека-музей

soborna-ploscha-kostel

Якщо спуститися на вулицю Кафедральну, Ви побачите Кафедральний собор Святого духа — місце, яке також заслуговує уваги мандрівника. Неподалік, на вулиці Головній є ще один цікавий об'єкт -  Аптека-музей. В його експозиції — давні препарати та фармацевтичне обладнання, також це діюча аптека. Біля входу до аптеки розміщено статую давньогрецького бога медицини Асклепія.

Далі, в напрямку Соборної Площі затримайтесь біля єзуїтського Костелу Серця Христового та будинку Крайової управи Буковини.

Як і більшість визначних місць Чернівців, Соборна площа також мала іншу, австрійську назву, власне, так і звалася — Австріяпляц.

Це найвища точка Старого міста, розташована на висоті 225 метрів над рівнем моря.  

 

Часть ІІ 

Антон Дворжак

Атлантида в горах Буковины

chernivci

 

«Атлантидой» Черновцы назвал не я, а один из знаменитых ее (Атлантиды-Черновцов) жителей, Игорь Померанцев, поэт и писатель, обитающий нынче в Лондоне, но изредка наведывающийся на родные улицы. Почему Атлантида? А вот есть в Черновцах нечто такое, законсервированное, от Австро-Венгерской империи и прочей бурной и тихой Истории оставшееся – причем чувствуется это гораздо сильнее, чем в том же Львове, например. 

И еще Черновцы – жутко провинциальны. Но это провинция – еще та! Это провинция Европы, случайно (или не случайно) попавшая в Украину, заселенная украинцами – несколько сельскими с виду, но при этом с пестрыми от европейских виз паспортами, где спокойно могут обсуждать в уличном кафе-шантане вчерашнее возвращение из Милана, или уточнять цены на что-то в Мюнхене. До Венеции здесь ровно столько же, сколько до Донецка, и это, безусловно, обязывает.

А еще Черновцы – жутко музыкальны. Детей с нотами и футлярами от скрипок можно видеть буквально десятками, музыкальная школа расположена на центральной пешеходной улице, где недвижимость должна, по идее, стоить миллионы и использоваться под торговые центры или офисы. Музыка здесь звучит везде и всегда. Разная: и классика струнным квартетом, и Цой под гитару, и олдскульный эстрадный репертуар в исполнении потрепанных, но бравых «лабухов» поздней советской эпохи. А в полдень каждый день, регулярно уже десяток лет, свой местный трубач на все четыре стороны Света играет «Маричку»: «Там, на тому боцi, там живе Марiчка..». «Великое песенное трио Черновцов»: Маричка, Червона Рута и Гуцулка Ксеня. Это все было написано здесь.

И наконец, Черновцы – жутко нетуристическое место. То есть, туристы, здесь, конечно, есть, и вам обязательно подскажут, как от Ратуши дойти до Университета (ох уж этот Университет)), и есть  Театральная, и Кобылянская, и Соборная.. Но вот маршрутов каких-то между ними – просто нет, и туристы переходят от достопримечательности к достопримечательности по обычным (насколько возможно для улицы в Че быть «обычной») улицам и переулкам. Хотя на самом обычном (опять же) доме, как правило, есть мемориальная доска, что здесь жил такой-то. Не факт, что вы знаете, кто это (а скорее даже не знаете), но чернивчане помнят и чтут своих земляков.

И люди. Это лучшее, что есть в этом городе. Они особенные – не лучше и не хуже других, но профессора и гопники, музыканты и барыги, румыны и военные - умудрились как-то договориться о совместном комфортном существовании. Здесь рокеры крестятся на купола церквей, качки уступают ботаникам дорогу в узком месте, и никого это не напрягает. Здесь говорят на любом языке, который удобен собеседнику – украинском, румынском, русском, а вечерами по Кобылянской неспешно прогуливается местный итальянец сеньор Джильберто.

 

 

Нічого додати..Чернівці справді дуже колоритне, неповторне і гарне місто. Неважливо, прибудете ви сюди на день, вихідні чи тиждень, та о якій порі року...

Ви будете приємно здивовані і отримаєте гарні враження від буковинської "Атлантиди"!

Відкривайте нове та мандруйте рідною Україною!

Facebook group
Facebook page
Instagram
YouTube Делюкс Вояж
Telegram Делюкс Вояж